середа, 4 травня 2016 р.

Від Сянок до перевалу "Руський Путь"

 Маршрут: Сянки - село Карпатське - гора Старостина - гора Журовка - гора Листкованя - перевал Руський Путь - село Либохора -село Карпатське - Сянки (приблизно 40 кілометрів).
Зі Львова в Сянки найкраще доїхати електричкою. Розклад руху електропоїздів:
відправлення з Приміського вокзалу о 6:40 прибуття в Сянки 11:22,
ще є:
- в 9:30 відправлення - 13:50 прибуття
- 12:48 - 17:03
- 17:50 - 22:41
- 20:47 - 1:28
   Але варто уточнювати інформацію, можливий варіант, що деякі з електропоїздів буде знято або перенесено на інший час, наприклад через святкові дні.
Також від Головного вокзалу Львова до Сянок їздить пасажирський поїзд Львів-Солотвино, відправлення зі Львова 20:40  прибуття в Сянки 00:26.
   Від стації в Сянках є маркований маршрут до Ужоцького перевалу, починається він в кінці перону - жовті маркери на стовпах електроопор, але краще пройти ним лише кілька метрів, а далі буде стежка вліво через невеличкий лісок, нею вийти до траси і йти по трасі. Ішов в середині літа - по маркованому маршруту були тільки високі зарослі трави.
   На роздоріжжі перед Ужоцьким перевалом встановлено стенд та пам'ятний хрест.


вівторок, 3 травня 2016 р.

Західний реабілітаційно - спортивний центр

                                 

Національним комітетом спорту інвалідів України з метою розвитку паралімпійського та дефлімпійського руху в Україні, залучення осіб з інвалідністю до фізичної   реабілітації, відповідно до законів України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», «Про реабілітацію інвалідів в Україні», згідно Указу Президента України від 06 квітня 2006 року №290 «Про заходи щодо фізкультурно-спортивної реабілітації інвалідів та підтримки паралімпійського і дефлімпійського руху в Україні», відповідного доручення Прем’єр-міністра України від 18 квітня 2006 року №14246/1/1-06, створено підприємство «Західний реабілітаційно-спортивний центр» НКСІУ (далі – Центр) за адресою с. Сянки, вул. Рівних прав та можливостей, 1, Турківського району, для здійснення будівництва об’єктів, цільове призначення яких дасть змогу забезпечити відповідні умови фізкультурно-спортивної реабілітації інвалідів. 

          Спеціалізацією в діяльності Центру є фізкультурно-спортивна реабілітація та оздоровлення   інвалідів усіх нозологій. Важливою   соціально значимою   функцією   Центру є   забезпечення підготовки спортсменів-інвалідів до Паралімпійських та Дефлімпійських ігор, чемпіонатів Європи і світу, всеукраїнських змагань, чемпіонатів України і міжнародних турнірів, проведення навчально-тренувального процесу спортсменів – інвалідів з паралімпійських та дефлімпійських зимових видів спорту, насамперед для інвалідів з важкими ураженнями (тотально сліпі, глухі, візочники, тощо), та проведення заходів щодо фізкультурно-спортивної реабілітації та оздоровлення інвалідів. 

          Розташована база на автодорозі державного значення Н-13 Львів – Самбір – Ужгород, неподалік залізничної станції Сянки, на кордоні із Закарпатською областю та країнами Євросоюзу: Польща і Словаччина. База знаходиться на відстані 500 м від автодороги, а також на відстані 1500 м від залізничної станції Сянки, через яку ходив поїзд сполученням Київ-Ужгородм на висоті 845
джерело: http://westsportcenter.com.ua/article/3/about-us

Церкви села

                                                         

У селі діяли церкви святого Стефана (1831 р.), Св. пр. Іллі (1908 р.) та католицький костел. Вони були зруйновані після Другої світової війни, а мурована двірська каплиця — висаджена у повітря 1970 р. У 1990-х роках в Сянках споруджено дві нові церкви — греко-католицьку святого Юрія та православну - Вознесіння Господнього.
Дерев'яна церква святого Юрія розташована на краю села біля дороги. Збудована 1993 року за проектом турківських архітекторів Михайла Лофія та Івана Бесєдіна. Будував її майстер Микола Василишин з Борині. Крив купола Шушка. Степан Асафатович. Приміщення церкви нагадує неоукраїнський стиль, але більш присадкувата з тяжчими пропорціями. У плані вона хрещата з прямокутним бабинцем, вкороченими бічними раменами та гранчастим вівтарем. При вівтарі з обох боків розташовані прямокутні захристя. Квадратну наву вінчає низький світловий восьмерик, вкритий наметовоюбанею, завершеною маківкою з хрестом. Бічні рамена та бабинець накриті двосхилими причілковими дахами, а вівтар – п’ятисхилим. Оперізує церкву вузьке піддашшя, оперте на профільовані виступи вінців зрубів. Стіни ошальовані вертикально дошками. У церкві св. Юрія встановлено світильник-павук зі старої церкви св. пророка Іллі та дзвін із церкви у Біньовій.
У нижній частині села при залізниці розташована мурована церква Вознесіння Господнього з дерев'яним восьмериком. Вона постала у 1996 році, а споруджували храм майстри Павло Харьо, Стефан Климович та Ілько Чівка. До прямокутної нави зі сходу прилягає вужчий півциркульний вівтар, з заходу – великий присінок. Нава і вівтар вкриті спільним двосхилим дахом, який над вівтарем переходить у конічний. На гребені посередині здіймається високий світловий восьмерик, вкритий цибулястою банею, на краях – невеликі маківки з хрестами. Стіни гладко тиньковані. Щірець присінку східчастий з півкруглим завершенням.

джерело:https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D1%8F%D0%BD%D0%BA%D0%B8https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D1%8F%D0%BD%D0%BA%D0%B8

Історія села Сянки

                                     
 Село Сянки (Сянське) було засноване 1586 р. краківським воєводою Петром Кмітом. Протягом XVII—XIX ст. у Сянках були збудовані три дерев'яні церкви бойківського типу, дві з яких (1645 і 1703 рр.) були продані на Закарпаття у селаКострина та Сіль, де збереглися до сьогодні. Частину Сянок досі називають «Ропою», адже тут колись добували сіль.
Через село на початку 70-х років XIX ст. проклали залізничну колію, яка з'єднала Ужгород із Перемишлем та Львовом, у1904 р. тут було побудовано залізничну станцію, яка діє і нині. 1905 року було завершено спорудження, здано в експлуатацію відтинок залізниці Самбір — Сянки.[1]
Біля села є військовий цвинтар і кілька окремих могил часів Першої світової війни, адже в 1914 і 1915 рр. в районі Ужоцького перевалу проходили кровопролитні бої між російськими та австро-угорськими військами. Перед Другою світовою війною у селі було 10 будинків відпочинку, 6 пансіонатів та 3 туристичних притулки, у яких можна було розмістити майже дві тисячі відпочивальників, тут також були театр, бібліотека, тенісні корти, лижний трамплін, санна траса і метеорологічна станція. Гірськолижна траса на поблизькій горі Сянки вважалась однією з найкращих у довоєнній Польщі.
До другої половини 1940-х рр. село лежало по обидва боки річки Сян. Після прокладення кордону між Польщею таСРСР польська частина села була повністю зруйнована, її мешканці виселені. У селі збереглися традиційна дерев'яна бойківська забудова й загорожі, пилорами, старі мости, є багато придорожніх капличок і хрестів.